Поради логопеда або Що варто знати про шепелявість

Діти до п’яти років мають оволодіти звуковою культурою мовлення. Це запорука їх повноцінного спілкування. Проте у деяких залишається нестійкою вимова певних звуків, зокрема шиплячих. До уваги — поради, як розпізнати шепелявість і вчасно допомогти дитині

Причини

Щоб убезпечити дитину та вчасно розпочати профілактику, зверніть увагу на можливі причини шепелявості:
• вроджені особливості мовленнєвого та слухового апарату;
• недорозвинене слухове сприймання;
• слабка пам’ять, нестійка увага;
• травми ротової порожнини;
• обмежена рухливість язика;
• заміна молочних зубів на постійні;
• дефектне мовлення близьких дитини.

Види

Шепелявість проявляється через викривлення вимови звука [ш]. Виділяють різні види шепелявості:
• міжзубна — кінчик язика просувається між верхніми та нижніми різцями, струмінь повітря слабкий, звук [ш] нечіткий;
• губно-зубна — нижня губа піднімається до верхніх різців, утворюється щілина, крізь яку виходить повітряний струмінь, звук [ш] замінюється на звук [ф];
• призубна — кінчик язика впирається у верхні та нижні різці й заважає струменю повітря пройти вільно крізь зубну щілину, звук [ш] замінюється на [т];
• свистяча — губи розтягнуті в посмішку, а широкий кінчик язика опущений за нижні різці, звук [ш] замінюється на [с];
• носова — корінь язика піднімається до м’якого піднебіння, струмінь повітря видихається через ніс, звук [ш] нагадує [х].

Корекція

Якщо ви помітили порушення звуковимови, одразу зверніться до логопеда. Він проведе повну діагностику мовленнєвого порушення та запропонує програму корекції. Щоб корекція була ефективнішою, займайтеся з дитиною вдома:
• регулярно виконуйте з дитиною артикуляційні вправи;
• запропонуйте дитині ігри для розвитку загальної та дрібної моторики, дихання, міміки;
• навчайте дитину уважно слухати мовлення інших і звуки навколо;
• будьте послідовні: займайтеся з дитиною кожного дня, створіть маленький ритуал початку та завершення спільної діяльності;
• починайте заняття тільки тоді, коли і дитина, і ви маєте гарний настрій.

Вправи

Щоб зміцнити артикуляційний апарат і підготувати його до постановки шиплячих звуків, виконуйте разом з дитиною вправи:
• «Неслухняний язичок» — широкий язик покладіть на нижню губу та промовляйте «пя-пя-пя», неначе поплескуєте свій «неслухняний язичок» верхньою губою;
• «Лопатка» — широкий язик висуньте, розслабте, покладіть на нижню губу, утримуйте 10—15 с;
«Чашечка» — широко відкрийте рот, широкий язик підніміть угору, потягніться до верхніх зубів, але не торкайтеся їх; утримуйте 10—15 с;
• «Трубочка» — широкий язик висуньте, краї язика заверніть угору, подмухайте в «трубочку», яка утворилася; виконуйте в повільному темпі 10—15 разів;
• «Гойдалка» — висуньте вузький язик, тягніться язиком спочатку до носа, потім до підборіддя, рот при цьому не закривайте; виконуйте під лічбу 10—15 разів;
• «Конячка» — присмокчіть язик до піднебіння, клацніть язиком повільно й сильно, розтягуйте під’язикову зв’язку; виконуйте 10—15 разів.

Правила

Дитина, яка має порушення вимови, може відчувати утруднення під час спілкування. Щоб допомогти їй, дотримуйтеся простих правил:
• не смійтеся з неправильної вимови дитини та не передражнюйте її;
• слідкуйте за власною вимовою, бо вона — взірець для наслідування;
• не критикуйте дитину, якщо їй не вдається виконати вправу чи вимовити звук;
• постійно підтримуйте та підбадьорюйте дитину, створюйте ситуацію успіху.