ФАХІВЦІ РАДЯТЬ

Поради логопеда або Що варто знати про шепелявість

Діти до п’яти років мають оволодіти звуковою культурою мовлення. Це запорука їх повноцінного спілкування. Проте у деяких залишається нестійкою вимова певних звуків, зокрема шиплячих. До уваги — поради, як розпізнати шепелявість і вчасно допомогти дитині

Причини

Щоб убезпечити дитину та вчасно розпочати профілактику, зверніть увагу на можливі причини шепелявості:
• вроджені особливості мовленнєвого та слухового апарату;
• недорозвинене слухове сприймання;
• слабка пам’ять, нестійка увага;
• травми ротової порожнини;
• обмежена рухливість язика;
• заміна молочних зубів на постійні;
• дефектне мовлення близьких дитини.

Види

Шепелявість проявляється через викривлення вимови звука [ш]. Виділяють різні види шепелявості:
• міжзубна — кінчик язика просувається між верхніми та нижніми різцями, струмінь повітря слабкий, звук [ш] нечіткий;
• губно-зубна — нижня губа піднімається до верхніх різців, утворюється щілина, крізь яку виходить повітряний струмінь, звук [ш] замінюється на звук [ф];
• призубна — кінчик язика впирається у верхні та нижні різці й заважає струменю повітря пройти вільно крізь зубну щілину, звук [ш] замінюється на [т];
• свистяча — губи розтягнуті в посмішку, а широкий кінчик язика опущений за нижні різці, звук [ш] замінюється на [с];
• носова — корінь язика піднімається до м’якого піднебіння, струмінь повітря видихається через ніс, звук [ш] нагадує [х].

Корекція

Якщо ви помітили порушення звуковимови, одразу зверніться до логопеда. Він проведе повну діагностику мовленнєвого порушення та запропонує програму корекції. Щоб корекція була ефективнішою, займайтеся з дитиною вдома:
• регулярно виконуйте з дитиною артикуляційні вправи;
• запропонуйте дитині ігри для розвитку загальної та дрібної моторики, дихання, міміки;
• навчайте дитину уважно слухати мовлення інших і звуки навколо;
• будьте послідовні: займайтеся з дитиною кожного дня, створіть маленький ритуал початку та завершення спільної діяльності;
• починайте заняття тільки тоді, коли і дитина, і ви маєте гарний настрій.

Вправи

Щоб зміцнити артикуляційний апарат і підготувати його до постановки шиплячих звуків, виконуйте разом з дитиною вправи:
• «Неслухняний язичок» — широкий язик покладіть на нижню губу та промовляйте «пя-пя-пя», неначе поплескуєте свій «неслухняний язичок» верхньою губою;
• «Лопатка» — широкий язик висуньте, розслабте, покладіть на нижню губу, утримуйте 10—15 с;
«Чашечка» — широко відкрийте рот, широкий язик підніміть угору, потягніться до верхніх зубів, але не торкайтеся їх; утримуйте 10—15 с;
• «Трубочка» — широкий язик висуньте, краї язика заверніть угору, подмухайте в «трубочку», яка утворилася; виконуйте в повільному темпі 10—15 разів;
• «Гойдалка» — висуньте вузький язик, тягніться язиком спочатку до носа, потім до підборіддя, рот при цьому не закривайте; виконуйте під лічбу 10—15 разів;
• «Конячка» — присмокчіть язик до піднебіння, клацніть язиком повільно й сильно, розтягуйте під’язикову зв’язку; виконуйте 10—15 разів.

Правила

Дитина, яка має порушення вимови, може відчувати утруднення під час спілкування. Щоб допомогти їй, дотримуйтеся простих правил:
• не смійтеся з неправильної вимови дитини та не передражнюйте її;
• слідкуйте за власною вимовою, бо вона — взірець для наслідування;
• не критикуйте дитину, якщо їй не вдається виконати вправу чи вимовити звук;
• постійно підтримуйте та підбадьорюйте дитину, створюйте ситуацію успіху.

Пам’ятка для педагогів щодо ефективної взаємодії з дітьми

Пильнуйте, аби дитина не зневірилася у власних силах. Діти маютьрізні можливості. Не в кожної дитини вистачає терпіння та наполегливості без труднощів переходити від простого до складного.

–  Виховуйте в дитини впевненість у собі й довіру до педагога. Діти не мають боятися помилятися. На помилках вчаться. А без роботи над помилками неможливо уявити зростання дитини.

–  Навчайте дітей думати і працювати самостійно. Дітям слід давати можливість проявляти власну ініціативу.

–  Зважайте на те, що кожна дитина все сприймає індивідуально.

Виховуйте дітей так, щоб вони відгукувалися не лише на ваші слова, а й на думки — це найліпший діалог між педагогом та дітьми.

–  Враховуйте, що пильна увага дитини розвиває її пам’ять.

Зважайте на те, що думки дитини набагато продуктивніші за думки педагога.

–  Забезпечуйте практичнее застосування знань дітьми. Адже навчитися будь-чого можна лише вправляючись.

Повторюйте час від часу вивчений матеріал.                                                                           

–  Розвивайте творче ставлення дітей до діяльності. Нові ідеї — це продукт творчої уяви дитини.

–  Створюйте проблемні ситуації під час проведення занять, адже за відсутності вибору складно розвивати мислення.

–  Намагайтеся здивувати дитину: якщо дитину щось дивує, вона починає над цим замислюватися.

–  Докладайте зусиль для того, щоб зацікавити дитину, тому що зацікавленість неабияк мотивує до навчання.

–  Звертайте увагу на свій стиль спілкування. Запам’ятовування у дітей часто залежить саме від цього. Уміння педагога висловлюватися є показовим щодо його професійного рівня.

 

Як убезпечити дитину вдома

Діти виявляють значний інтерес до предметів, що їх оточують, зокрема до електроприладів, аудіо- та відеотехніки, вибухонебезпечних предметів. Аби дитина не травмувалася вдома, батькам слід провести цілий комплекс заходів, що сприятиме безпечному її перебуванню в усіх помешканнях — у кухні, ванній та спальній кімнатах, залі тощо.
Дитина дошкільного віку має повсякчас перебувати під наглядом когось із дорос­лих — батьків, бабусі чи дідуся, вихователя, няні. Тож не залишайте дитину вдома саму на тривалий час. Розмовляйте з нею, пояснюйте, які з навколишніх предметів можуть призвести до травмування чи становити загрозу для здоров’я. Привчайте дитину гра­ти лише в безпечні ігри.

Поясніть дитині потенційну небезпеку

Поясніть дитині, чому їй не слід самостійно користуватися такими побутовими приладами, як газова плита, духова піч, розетки, електроприлади; брати до рук голки, ножиці, ножі тощо.

Зауважте дитині, що, відкриваючи воду у ванній чи кухні, ліпше спочатку відкручува­ти кран з холодною водою, потім — з гарячою. Гарячу воду слід додавати поступово, щоб не обпектися.

Наголосіть, що торкатися мокрими чи вологими руками до увімкнених електроприла­дів — пральної машини, чайника, фена тощо — не можна. Адже вода — хороший про­відник електричного струму, тому, доторкнувшись до приладу, можна отримати удар струмом. На екрані увімкненого телевізора або комп’ютера може зібратися статичний електричний заряд і тоді також може вдарити струмом.

Створіть умови безпечного перебування дитини вдома

  • Зачиняйте всі вікна й двері на балкон, за необхідності залиште відчиненими лише кватирки або фрамуги.
  • Прибирайте з плити каструлі й чайники з гарячою водою — перекинувши їх, дитина може обпектися.
  • Перевіряйте доступність розміщення іграшок. Вони не повинні лежати на висоті, що перевищує зріст дитини. Оскільки, намагаючись дістати іграшку, скажімо, з високої шафи, дитина може впасти й травмуватися.
  • Вимикайте усі потенційно небезпечні для дитини електроприлади й за можливості ізолюйте їх від дитини.
    Сховайте подалі від дитини сірники, легкозаймисті предмети й ті, що легко б’ються.
  • Зберігайте в недоступних дитині місцях ріжучо-колючі предмети, харчові кислоти, лікарські препарати, спиртні напої, сигарети, засоби побутової хімії, косметику, парфумерію тощо.